Життєві історії отримувачів соціальних послуг РЦСССДМ

«Дім держиться не на землі, а на жінці…»

Родина М. мешкала в Лутугинському районі Луганської області. У батьків була постійна робота, гарний будинок; вони не могли натішитися своїми чотирма дітьми… Однак батько втратив роботу, все частіше став зникати з дому, проводячи весь вільний час з друзями за чаркою… Поступово з хати зникли не тільки добробут і радість, але й багато речей, бо таткові треба було чимось розраховуватися за оковиту.

Не витримавши пияцтва чоловіка, молода жінка забрала дітей, спакувала найнеобхідніші речі і переїхала в с. Передільське Станично-Луганського району Луганської області. Тут вона оселилася в будинку своєї тітки, яка померла декілька років тому.

Як і завжди при переїзді, в сім’ї виникло багато проблем, і першою їй на допомогу прийшла фахівець із соціальної роботи Станично-Луганського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Олена Валеріївна Хафізова. Людина з неспокійною вдачею, вона відразу взялася допомагати родині облаштуватися на новому місці – звернулася до сільської ради з проханням допомогти родині М. зробити косметичний ремонт в будинку. Передільський сільський голова Тетяна Олексіївна Кузьміна допомогла жінці поміняти скло у вікнах, відремонтувати пічне опалення, а господарі побілили стіни, пофарбували вікна та двері – і ось уже оселя весело всміхається до перехожих. Мати – вправна господиня, вміє майструвати своїми руками, гарна швачка, перешиває дитячий одяг із гуманітарної допомоги, яку зібрала для дітей соціальний працівник. Але найважливіше, в чому допоміг фахівець із соціальної роботи РЦСССДМ разом із Передільскою сільською радою, - жінка з дітьми зареєстрована за місцем постійного проживання, що дало змогу оформити в районному управлінні соціального захисту населення посвідчення багатодітної родити, соціальні виплати, в Щастинському РЕС – пільги на електропостачання, в сільській раді – пільги на отримання вугілля.

Так соціальний працівник за час здійснення соціального супроводу допомогла родині М. подолати складні життєві обставини і проблеми, пов’язані із зміною місця проживання.

У пошуках кращої долі

переїхала разом з трьома дітьми з обласного центру до с. Нижня Вільхова Станично-Луганського району Олена М.

До Л.І.Цюбенко, фахівця із соціальної роботи Станично-Луганського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, звернулася медпрацівник, яка повідомила, що мати поводить себе дещо неадекватно – після виписки з пологового стаціонару однієї з Луганських міських лікарень жінка жодного разу не показувала свого сина лікарям, не робила потрібних щеплень, уникає спілкування з працівниками сільської амбулаторії.

Коли Лідія Іванівна відвідала сім’ю, то довідалася, що мати-одиначка, залишивсь один на один зі своїми проблемами, не могла дати дітям ради, не оформила документи і не отримує соціальні виплати, через заборгованість родина залишилася без газу та електропостачання. До лікарні боїться йти, бо впевнена, що потрібні гроші.

Щоб допомогти багатодітній родині М., соціальний працівник запропонувала Олені соціальний супровід, для подолання малозабезпеченості спільно з матір’ю склала план соціального супроводу.

Перш за все Лідія Іванівна терміново звернулася до керівника МТС «Валуйське», одного з сільгосппідприємств на території сільської ради, Миколи Олександровича Костильова, який допоміг завезти дрова та вугілля. А приватний підприємець Олексій Васильович Шацьких забезпечував сім’ю продуктами харчування, поки вирішувалося питання оформлення соціальних виплат. Пішли назустріч і працівники РЕСу, які підключили електропостачання до будинку.

Разом з мамою і немовлям фахівець із соціальної роботи відвідали сільську амбулаторію, де хлопчика оглянув педіатр, який впевнився, що новонароджений розвивається нормально і може отримати необхідні щеплення.

Після особистого звернення Л.І.Цюбенко до начальника управління соціального захисту населення Станично-Луганської райдержадміністрації В.І.Захарова були зроблені численні запити за місцем попереднього проживання сім’ї М., зібрані і надані необхідні документи.

Молода мати вдячна соціальному працівнику за те, що почала отримувати виплати з малозабезпеченості та на новонароджену дитину, а також за допомогу в оформленні посвідчення багатодітної родини, після чого сім’я стала користуватися пільгами для сплати комунальних послуг і не має боргів. Тільки впевнившись, що сім’я подолала основні проблеми, фахівець із соціальної роботи запропонувала припинити соціальний супровід, однак постійно цікавиться, як йдуть справи.

… Сьогодні доля багатодітної мати-одиначки змінилася докорінно: Олена зустріла чоловіка, який покохав її, запропонував стати його дружиною, прийняв як рідних її дітей. Вони переїхали до іншого району Луганської області, де чоловік має свій будинок, постійну роботу… Вони щасливі.

Та все ж час від часу Олена набирає такий звичний номер телефону соціального працівника, щоб сказати Лідії Іванівні, як себе почувають її діти, порадитися, коли щось непокоїть. І, як завжди, фахівець із соціальної роботи готовий прийти на допомогу.

О.В.Сердечна, директор РЦСССДМ

Ще одна сім’я отримала дієву допомогу

Молоде подружжя М. мешкають в мальовничому селі Станично-Луганського району на Луганщині.

Був час, коли батьки зловживали спиртними напоями, мати була позбавлена батьківських прав на старшу доньку від першого шлюбу, чотирнадцятирічну Катерину. Усе це дало підстави Станично-Луганському районному центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за рішенням дорадчого органу при райдержадміністрації щодо взаємодії суб’єктів соціальної роботи із сім’ями, які опинилися в складних життєвих обставинах, взяти сім’ю на облік.

На момент взяття під соціальний супровід в сім’ї виховувалося двоє дітей: однорічна Галинка і новонароджений Микита.

Через недбалість батьків дочка не набирала вагу, що становило загрозу її життю та здоров’ю. Щоб запобігти трагедії, Валуйська сільська рада тимчасово вилучила дівчинку з родини та вмістила її до дитячого відділення Станично-Луганського районного територіально-медичного об’єднання. Відносно батьків була розпочата справа щодо позбавлення батьківських прав.

Завдяки втручанню фахівця РЦСССДМ Т.М.Пономарьової і заступника голови Валуйської сільської ради О.С.Водолаги ситуацію в родині вдалося докорінно змінити. Батьки пройшли курс лікування та позбавилися алкогольної залежності, оформили та отримують соціальну допомогу на дітей, зробили в оселі ремонт, придбали необхідні речі (сезонний одяг, дитячі ліжка). Доньку з лікарні було повернуто в сім’ю, тепер у дітей є якісне харчування та необхідний догляд. Мати й батько приділяють увагу всебічному розвитку дітей, намагаються надолужити згаяний час.

Та найбільше зусиль пішло на те, щоб повернути старшу дочку, Катерину, до родини. Відновленню матері в батьківських правах тривалий час противився інтернат, в якому навчалася дівчина. І тут знову спрацював тандем фахівця із соціальної роботи і сільської ради, щоб довести в суді спроможність матері виховувати дочку-підлітка.

…Ось уже три місяці, як старша донька повернулася з інтернату до рідної оселі. Перші емоції вже вгамувалися, однак радість повернення ще вирує. І знову поріч – фахівець із соціальної роботи РЦСССДМ, тепер її турбота – адаптація дитини до нових соціальних умов.

Часто можна побачити Тетяну Миколаївну Пономарьову у школі, де вона спостерігає за спілкуванням Катерини з однолітками, консультується з педагогами, соціальним педагогом, психологом, лікарем, яких соціальний працівник залучила до роботи з дівчиною та її батьками в цей нелегкий для сім’ї час.

Так фахівець із соціальної роботи РЦСССДМ своєю підтримкою допомогла зберегти родину та повернути дітей до рідної сім’ї.

О.В.Сердечна, директор РЦСССДМ

Кожний відповідає за свою життєву дорогу

Кожна людина має свою власну історію, яку сама створює, за яку відповідає. Зрідка життєвий шлях, який вже позаду, задовольняє, не викликаючи щонайменших сумнівів. Інколи ж цю історію дуже хочеться переписати, забути, почати спочатку, бо з віком людина поступово починає усвідомлювати власну роль у побудові життя в цілому, стає все відповідальнішою і більш зрілою.

Саме так все і склалося у 57-річної Наталії С. У цьому поважному віці позад залишилася буремна молодість з вихором романів, коли вона незчулася, як виросли діти, не бачила, як їх захопили пиятика та кримінал, вона отримала заслужене покарання, звільнилася... Однак і засудження не навернуло жінку на правильний шлях, бо вона й сама тоді бачила світ крізь пляшку… І ось уже онуки з’явилися на світ, але опікуватися ними було нікому, крім прабабусі, яка спромоглася залишити при собі тільки двох, а ще двоє опинилися в інтернаті.

І тільки тоді, коли дочка друге опинилася за гратами, Наталія схаменулася, пройшла лікування, знайшла постійну роботу, почала відвідувати онуків в інтернаті, підтримувати їх захоплення спортом та почала нелегкий процес встановлення опіки. У цьому їй всіляко допомагає фахівець із соціальної роботи Станично-Луганського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Антоніна Олексіївна Пономарьова, яка не тільки сприяє спільно із працівниками кримінально-виконавчої інспекції в отриманні необхідних документів, але й навчає деяким життєвим премудростям, тактовно, але наполегливо контролює весь процес підготовки бабусі до повернення онуків до біологічної родини.

Віримо, що така спільна робота допоможе двом підліткам повернутися з інтернату до рідної бабусі, яка починає нову сторінку свого життя.

О.В.Сердечна, директор РЦСССДМ

«Будь щасливою, Тетяно!»

На долю Тетяни А. в житті випало чимало негараздів: батьки померли, будинок, в якому родина жила до цього, перейшов до її старшої сестри. Та й самого будинку з часом не стало: залишена без нагляду, будівля розсипалася, буквально зрівнялася з землею.

Коли 2008 року Тетяна закінчувала навчання в коледжі, вона звернулася за допомогою щодо отримання житла до спеціалістів Станично-Луганського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Їй надали допомогу в постановці на пільговий квартирний облік у Станично-Луганській селищній раді. Однак протягом останніх 17 років нове житло в районному центрі не будувалося, а комунальне житло було приватизоване мешканцями. Знадобилася багаторічна копітка співпраця Станично-Луганської районної державної адміністрації, селищної ради, фахівців із соціальної роботи РЦСССДМ, звернення до прокуратури району, щоб в серпні 2013 року Тетяна А., особа з числа дітей-сиріт, отримала житло.

Сьогодні в житті дівчини відкрита нова сторінка: вона продовжує навчатися в університеті, має житло, нещодавно вийшла заміж… Тетяна впевнена: в її сім’ї буде лад, а майбутні діти зростатимуть щасливими.

О.В.Сердечна, директор РЦСССДМ

Ще одній родині допоміг

фахівець із соціальної роботи Станично-Луганського РЦСССДМ

         Так склалося життя, що 22-річна Ірина невдовзі після народження доньки поїхала на батьківщину свого громадянського чоловіка в іншу країну СНД. А кількамісячна Оленка залишилася в родичів у селі Нижня Вільхова Станично-Луганського району. Бабуся ростила онучку, намагаючись зігріти її материнським теплом і любов’ю.

Пройшли роки… Оленка підросла і вже пішла до школи. Напевно, Марія Іванівна мала в серці образу на доньку за те, що вона не подавала ніяких звісток про себе, а особливо – що не цікавилась, як росте її донька. І коли повернулася Ірина – ще й не сама, а з чоловіком і п’ятьма маленькими дітьми – почався довготривалий конфлікт, з якого родина самостійно вийти не могла.

         Через матеріальні проблеми молода сім’я оселилася в іншому селі. Діти маленькі, роботи немає, побут не налагоджений, стосунки з матір’ю відверто неприязні… Важко молодому подружжю ставати на ноги. З боку матері – ніякої допомоги, спілкування зведене до мінімуму.

Та справжній скандал розпочався тоді, коли Ірина вирішила повернути в свою сім’ю старшу доньку. Сліпа бабусина любов заважала Марії Іванівні зрозуміти, що для кожної дитини її мама серед усіх людей - найкраща, найближча, найдорожча. Чималих зусиль довелося докласти Лідії Іванівні Цюбенко, фахівцю із соціальної роботи Станично-Луганського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, щоб переконати бабусю в тому, що 8-річній онуці краще жити разом з рідними мамою, батьком, сестрами й братами та наскільки важливо об’єднати родину, а не посилювати чвари та роз’єднувати сім’ю.

Взявши родину Ірини під соціальний супровід, фахівець із соціальної роботи виступила в цій ситуації посередником у налагодженні стосунків між молодою сім’єю й літньою жінкою. Тривалі бесіди, консультації, спільні розмови, неодноразові зустрічі допомогли переконати Марію Іванівну в тому, що її роль як бабусі – це допомога, розуміння й підтримка молодих батьків, любов до всіх дітей (адже вони – такі ж онуки, як і Олена, їм теж потрібна її ласка).

До вирішення проблем сім’ї були підключені благодійні організації, педагогічний колектив Нижньовільхівської загальноосвітньої школи, волонтери Центру. І тільки коли в сім’ї налагодилися стосунки (бабуся стала відвідувати дітей, привозити гостинці всім онукам, допомагати молодим по господарству, а головне – припинились сварки з донькою), ця родина була знята з-під соціального супроводу з позитивним результатом, оскільки ситуація покращилася, Оленку виховують біологічні батьки.

Так фахівець із соціальної роботи Станично-Луганського РЦСССДМ надала конкретну допомогу конкретній сім’ї в розв’язанні її проблем. Це стало можливим тому, що такі фахівці з’явилися в кожній територіальній громаді району на виконання соціальних ініціатив Президента України В.Ф.Януковича.

О.В.Сердечна, директор РЦСССДМ

Соціальна історія опікунської родини П.

До Станиці Луганської із Новопсковського району переїхала сім’я П. Коли батьки померли, опіку над братом та сестрою оформила старша сестра, яка вже має власну родину, виховує двох дітей.

До нашого району сім’я переїхала у пошуках роботи та кращого життя. Родина була взята під соціальний супровід у жовтні 2012 року фахівцем із соціальної роботи Червинською Т.В., яка працює на території Станично-Луганської селищної ради.

За допомогою фахівця багатодітна сім’я переїхала у більшу квартиру, діти влаштовані до школи. Також були переоформлені документи на опіку над дітьми. Нещодавно у родині народилась ще одна дитина. Фахівець допомогла її зареєструвати та зібрати документи для оформлення соціальних виплат на новонароджену дитину. За сприяння районної організації Товариства Червоного Хреста України сім’я отримала дитячий одяг, продуктові набори. Ведеться активна робота спільно із педагогами Кіндрашівської ЗОШ щодо залучення дітей до роботи гуртків.

Соціальний супровід опікунської сім’ї П. продовжується.

О.В.Сердечна, директор РЦСССДМ

Життєві історії Т. і П., отримувачів

соціальних послуг Станично-Луганського РЦСССДМ

Т. народився та виріс у с. Талове Станично-Луганського району, він ріс спокійним хлопчиком, але після смерті батька його життя змінилось. Він почав пропускати уроки, з’явилися нові «друзі», які пропонували випити або щось вкрасти, він почав палити та вживати «легкі» наркотики, навчання зовсім покинув. Таке життя врешті-решт привело Т. до в’язниці, де він пробув більше двох років.

Після повернення з місць позбавлення волі у хлопця не було ані паспорту (який був втрачений під час арешту), ані роботи, на життя він заробляв тимчасовими підробітками. Проблемно виявилося і спілкуватися з однолітками…

У жовтні 2012 року Т. був взятий під соціальний супровід фахівцем із соціальної роботи Станично-Луганського РЦСССДМ Лукінюк Т.В., яка працює на території Талівської сільської ради. З її допомогою Т. отримав паспорт і відновив реєстрацію, нарешті працевлаштувався... Весь час фахівець підтримувала хлопця та налаштовувала на позитивні зміни.

Соціальний супровід Т. був припинений в березні 2013 року у зв’язку з вирішенням основних проблем юнака.

А в селі Артема Станично-Луганського району мешкає родина П., в якій мати – одиначка виховує двох дітей. Старшому хлопчику 10 років, але він не може ходити, пересувається за допомогою інвалідного візка. Під час соціального інспектування сім’ї фахівець із соціальної роботи Ткаченко Н.Д., яка здійснює соціальну роботу на території Нижньотеплівської сільської ради,  запропонувала матері допомогу в отриманні нового інвалідного візка, адже той, що був у хлопця, вже практично не функціонував, матері було важко возити сина до школи, постійно хвилюючись, що візок може зламатися по дорозі…

За сприянням фахівця сім’я отримала новий візок та спеціальний стіл – парту, за яким хлопчик із задоволенням проводить час, готуючи домашні завдання, малює та читає улюблені книжки.

Так фахівець із соціальної роботи допомогла вирішити конкретну проблему хлопчику з особливими потребами.

Н.С.Тітаренко, фахівець із соціальної роботи РЦСССДМ

 

Соціальна історія сім’ї Л.

У серпні 2012 року до Станично-Луганського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді звернулась жінка Л., родина якої опинилась в складних життєвих обставинах. Багатодітна мати нещодавно переїхала із Чернігівської області, де вона мешкала з дітьми та чоловіком. Чоловік часто зловживав алкоголем, агресивно поводився зі своєю жінкою та дітьми. Жінка довго терпіла запої чоловіка, проте, коли одного разу в стані сильного алкогольного сп’яніння він наніс молодшому сину тяжкі тілесні ушкодження, вона зібрала речі, забрала дітей та втекла до знайомих. У родині семеро дітей, троє вже дорослі, але теж потребують підтримки. Старша донька жінки народила дівчинку, але біологічний батько від неї відмовився.

Ця сім’я у вересні 2012 року була взята під соціальний супровід фахівцем із соціальної роботи Станично-Луганського РЦСССДМ А.О.Пономарьовою, яка допомогла багатодітній матері  переоформити соціальні виплати, влаштувати дітей до школи, отримати консультацію спеціалістів районного центру зайнятості щодо можливості працевлаштування на території району без реєстрації. Також за допомогою фахівця родина знайшла будинок, який планує придбати у кредит. Не зважаючи на скруту та проблеми, жінка з вірою дивиться у майбутнє, має сили і підтримку соціальних працівників у подолані життєвих складнощів.

Соціальний супровід сім’ї продовжується.

                                                                                         О.В.Сердечна, директор РЦСССДМ